Балада
Аліна Паш, Народна творчість
По небу місяць, по небу ясний, по небу ясний голубой,
Ой добре, добре, Я все це знаю, що милий ходить до другой
До неї ходить, він її любить, він їй покою не дає,
Я його люблю, за ним страдаю, любить заставить нє могу
Ой мамо, мамо, нащо родила, а щастя-долі не дала,
Ой, луччє, луччє мене б втопила, як я маленькою була
Пойду в аптєку, спрошу Я яду - аптєкарь яду не дає
Такая милая дєвчьонка із-за парніши пропаде
Тогда вбіжала Я в квартиру, схватила ножик со стола
І прямо в грудь собі вонзила і не оставила слєда
Тогда вбіжала Я у квартиру, схватила ножик со стола
І прямо в грудь собі вонзила і не оставила слєда
В мойом садочку цвітуть цвіточки - то їх сади, то поливай
Як надоїли прокляті хлопці, то їх люби, то забувай