Думи

Про що твої думи?
Коли ти збираєш всі сили в собі,
Коли не біжиш, бо не знаєш куди,
Коли серед льоду ти маєш пливти.

Про що твої дні?
Коли поруч люди, а в тобі лиш біль,
Ти втратив не спогад, а свій напівсвіт,
Порожній не келих, а той хто на дні.

Про шо тобі кажуть її сірі очі ?
Про шо ти малюєш посеред ночі ?

Хвилею все накриває
Марною, крихти змиває.

Сидиш навіжений невзмозі почути.
Невзмозі ковтаєш кожнеє слово.

Було то брихнею із присмаком крові.
Чи покликом долі страждати по волі ?

Вірю - вірю
Що ти теж відчуваєш,
Але досі не знаєш.

Каюсь - каюсь
Кожен з нас шось втрачає.
Проте, не кожен шукає.

Кожен з нас шось втрачає.
Проте, не кожен шукає.

Про що твої крики в глибокому сні? Про що ти їй досі пишеш пісні?
Правда гірка та глибока - Кожна душа одинока.